Автобіографія Віталія Свирида

Категорія: Вільна
27 квітня 1956 року, на чорноземах Чернігівщини, Носівського району, в мальовничому селі з поетичною назвою Степові Хутори, народився майбутній музикант, співак і композитор Віталій Свирид. Мати Віталія Свирида вчителька молодших класів, батько – музикант, теж працював у школі.

Перший вихід Віталія Свирида, на сцену, відбувся у своєму сільському клубі, коли Віталію  виповнилося шість років - з піснею "Бухенвальдський набат". Старша, на два роки, сестра Валя акомпонувала на баяні. В цьому пафосному, серйозному творі, малий Віталик чомусь замість слова "ефір", співав слово "зифір", але менше з тим пісню доводилось співати "на біс".

Після восьмого класу Степовохутірської середньої школи, Віталій Свирид поступив у Ніжинське культосвітнє училище, на відділ духових інструментів і закінчив у 1974 році по класу флейти. За цей час, ще освоїв гру на барабанах і не забував співати.

З 1974 по 1976 роки, Віталій Свирид служив в армії - вдосконалював свою майстерність музиканта та співака у військовому оркестрі. Після демобілізації, Віталій Свирид пройшов хорошу школу працюючи в Укрконцерті солістом – вокалістом у ЕВО "Київ", ВІА  "Мальви", "Краяни" - Полтавська філармонія, "ЕХО" Луганська за участю В. Леонтьєва. В цей час, Віталію надходить спокусливе запрошення переїхати до Москви, стати солістом популярного ВІА "Лейся песня". Віталій Свирид  погоджується, їде на зустріч з ансамблем, щоб зняти розміри для пошиву концертного костюму, робить примірку, повертається до Києва і тут зустрічає свою майбутню дружину Наталку, закохується і лишається на Україні. Одружується. Влаштовується на роботу, солістом в оркестр міліції УВС, а також солістом КОМА. Народжуються донька Аня і син Ярослав. Здавалося все складалося добре. Та бажання співати на великий сцені, щоб твої пісні почуло більше людей, не давало спокою Віталію.

Зірка Віталія Свирида засвітилася у 1989 році, коли він стає переможцем I-го Міжнародного фестивалю "Червона рута" в Чернівцях, з піснею "Мольба", композитора Г. Гаврилець на вірші Д. Павличка. Чи не вперше на нашій естраді з’явилися не банальні "тексти", а висока поезія. Співак Віталій Свирид активно концертує по Україні та за її межами, експерементує, бере участь у цікавих, музично-авангардних проектах - "Екстра-фактор", під орудою відомого музиканта і композитора І. Стецюка при Київський Державній філармонії, та вокальному гурті "Менсаунд", у складі якого, Віталій Свирид  гастролював по США.

У 1992; 1995р.р., Віталій Свирид стає лауреатом Міжнародного фестивалю сучасної української пісні "Пісенний вернісаж", у 1997р. Віталій Свирид - лауреат Всеукраїнського радіофестивалю "Пісня року" з піснею "Не сумуй". У 2000 році, Віталій Свирид закінчив Київський Державний Університет культури мистецтв за фахом: викладач, артист оркестру, диригент оркестру, соліст-вокаліст.

Співак Віталій Свирид  інтенсивно цікавиться найновішим репертуаром сучасних поетів, композиторів, в тому числі і молодих. Віталій Свирид, неодноразово в концертах і засобах масової інформаціїї, репрезентував пісенну творчість композиторів і поетів: Д. Павличка, Л. Костенко, Ф. Млинченка, Н. Земної, В. Герасименка, Г. Гаврилець, І. Кириліної, В. Хурсенка та інших.

Пізніше Віталій Свирид, до своїх пісень, починає писати музику сам. Співак Віталій Свирид  бере активну участь у багатьох шефських концертах та благодійних акціях для інвалідів ВВв. Віталій Свирид  не одноразово брав участь в концертах, що проводились на території ЧАЕС в 1986 р., для воїнів-інтернаціоналістів, дітей-сиріт. Віталій Свирид не одноразово представляв Україну в Польщі, Чехословаччині, Франції, США та інших країнах. Пісні Віталія Свирида звучать на радіо і телебаченні. Його перший аудіоальбом "Моя любове, ти як Бог", а також компактдиски "Не розминутись нам з любов’ю", "А я таки прийду до тебе" з успіхом розтиражовано в Україні та за її межами. Відколи Віталій Свирид на сцені, він виконав не одну сотню пісень. Його "Мольба", без перебільшення є перлиною скарбниці української пісні, багато з них ("Милая", "На долині туман", "Не сумуй", "Однолюб", "Осіння пісня", "Степові Хутори", та ін.) стали справжніми шлягерами і прикрашають ефір багатьох радіопередач. Віталій Свирид - високопрофесійний, талановитий співак, з високою майстерністю володіє своєрідним чистим, ліричним голосом. Є в ньому якась неповторна магія, під впливом якої забувається все буденне, сіре й одноманітне, душа просинається і прагне чогось величного і світлого. Його мистецтво з майбутнім.

А кількома роками пізніше, коли на естраді все почали вирішувати гроші і "розкрутка" від продюсерів, Віталій Свирид вирішив відійти в тінь - зайнявся домашнім господарством у Боярці, власноручно збудував теплицю, сауну, має невелику пасіку, а поза тим – пише нові пісні, час від часу відгукується на запрошення виступити по Україні. Та таке "затишшя", та відлучення від екрану, мало завадило його популярності - тритисячна зала ПК "Україна", де проходив  ювілейний вечір Віталія Свирида, була переповнена. Привітати колегу з подвійним ювілеєм прийшли його друзі А. Матвійчук, М. Одольська, акордеоніст В. Гризлов, Т. Петриненко з Т. Горобець, гурт "Менсаунд".

Концерт мав назву "Однолюб", і в цьому було щось символічне. Віталій Свирид і справді всі тридцять років проведених на сцені, лишився вірним своєму першому коханню – джазу, улюбленому інструменту – флейті, і вмінню працювати без халтури. А старий гарт видно одразу – дві з половиною години концерту, Віталій Свирид відспівав "наживо", на одному подиху, (нині не кожен зважиться на таке). За свою невтомну творчу працю і високий рівень виконання Віталій Свирид давно отримав любов, повагу та визнання. У 2009 році співаку Віталію Свириду присвоєно почесне звання "Заслужений артист України".

Нині Віталій Свирид працює в Київському ліцеї ім. І. Богуна, викладає музичне мистецтво, керує художньою самодіяльністю. З любов’ю та пошаною діти ставляться до свого керівника Віталія Олексійовича, адже він цікаво проводить уроки, передаючи досвід своєї майстерності. Живе Віталій Свирид у м. Боярка під Києвом, у невеличкому затишному будинку на вулиці, де щодня попід вікнами поспішають до електрички тисячі перехожих. І мимохідь зачувши слова вже давно знайомих пісень, навіть не підозрюють, що ці пісні йдуть звідси, з Боярки…
2012 © - Сайт створено студією комп'ютерного дизайну "Агрія"
Валідність HTML та CSS | Вхід